6-річному Артему його бабуся замінила майже весь світ. Ароматне варення, запашний чай, казки на ніч, безмежна любов… Проте так було не завжди.
У свої півтора роки Артем опинився в Київському міському будинку-інтернаті імені М.М. Городецького (смт Ворзель), який є спеціалізованим закладом медико-соціальної реабілітації для надання медичної допомоги дітям-сиротам, які залишились без піклування батьків, з органічним ураженням центральної нервової системи, в тому числі дитячим церебральним паралічем, з порушенням психіки.
Як тільки про це дізналася його бабуся Людмила Григорівна, то відразу почала збирати документи для оформлення опіки над Артемчиком. Мати Артема була одинокою матір’ю та зі слів бабусі мала певні психічні розлади. Повертати Артема до матері органи опіки не могли, оскільки вона несла загрозу життю та безпеці дитини.
Попри те, що хлопець мав свої особливості здоров’я, бабуся прийняла тверде рішення і 1 березня 2019 року стала офіційним опікуном для Артема. Коли Артемчик був маленький, то особливий клопіт бабусі не приносив. Але все змінилося, коли хлопець пішов до першого класу. Артему важко давалася адаптація у шкільному колективі, через що у бабусі почали виникати конфлікти з класним керівником хлопця та шкільним колективом. Конфлікти були по різним причинам, але головною скаргою класного керівника було, що Артем активний та непосидючий хлопчик і міг зірвати будь-який урок.
Саме в цей час Ольга, фахівець із соціальної роботи проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» і почала роботу з сім’єю.
Людмилу Григорівну було направлено до Інклюзивно-ресурсного центру №7 Подільського району для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку Артема. Окрім цього окрема робота проводилась із закладом освіти, де навчався Артем. Згідно висновку ІРЦ №7 Подільського району, який бабуся віднесла до школи, Артему було виділено 2 рази в тиждень логопеда, психолога та помічника вихователя на постійній основі при школі. Наразі бабуся-опікун добре відгукується про помічника вихователя із задоволенням чує від нього про здобутки Артема.
Вирішивши ці питання Ольга у пошуках перенаправлення енергії хлопця фахівець зайнялася прилаштування Артема у гуртки клубів за місцем реєстрації. Тепер Артем з великим задоволенням відвідує декілька гуртків (шахи, малювання, ліплення) та хвалиться своїми здобутками, часто займається у басейні.
Під час роботи фахівець постійно був на зв’язку з бабусею та проводив мотиваційні, соціально-педагогічні, психологічні бесіди. Артем активно відвідував новорічні соціально-адаптаційні заходи; родині виділялася гуманітарна допомога у вигляді продуктових наборів та засобів гігієни.
Наразі Артем потроху адаптувався в шкільному колективі.
Для підтримки здоров’я бабуся нещодавно написала заяву для виділення їм з Артемом путівки до санаторію «Пуща-Водиця» на травень 2024 року.
Бабуся говорить про хлопця: «мій норовливий бешкетних, який тримає мене в тонусі та жазі до життя».
«Я радію, що поруч з Артем його бабуся-опікун, яка дарує йому своє тепло і турботу. А я змогла як професіонал в потрібний момент допомогти їм, вчасно приділивши необхідну увагу і це зробило їх більш щасливими»-підсумовує фахівець із соціальної роботи.
Впровадження проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та діти групи ризику» у столиці здійснює ГО Ліга соціальних працівників м. Києва за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) UNICEF Ukraine та сприяння ГО Громадська Організація “Ліга соціальних працівників України” .
