Мережа центрів соціальних служб м. Києва
У мережу центрів соціальних служб (ЦСС) м. Києва входить Київський міський центр соціальних служб (КМЦСС), районні центри соціальних служб (РЦСС) (див. детальніше розділ РЦСС), які надають соціальні послуги територіальній громаді м. Києва.
Мережа центрів соціальних служб м. Києва надає послуги (соціальну та психологічну допомогу, інформаційну підтримку) мешканцям м. Києва, а саме:
- сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- демобілізованим учасникам АТО/ООС та членам сімей учасників АТО/ООС;
- сім’ям внутрішньо переміщених осіб з дітьми;
- особам, які постраждали від домашнього насильства та торгівлі людьми;
- сім’ям, які виховують дітей та молодь з інвалідністю;
- людям із залежностями та членам їх родин, групи взаємодопомоги;
- особам, які мають соціально небезпечні хвороби (в тому числі ВІЛ/СНІД);
- дітям з числа сиріт, дітям позбавленим батьківського піклування;
- дітям та молоді, які перебувають в конфлікті з законом;
- потенційним кандидатам у прийомні батьки, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, опікуни та піклувальники, усиновителі, а також у наставники, патронатні вихователі проводимо навчальну підготовку.
Київський міський центр соціальних служб (КМЦСС)- спеціальний заклад, що проводить методичне забезпечення організації соціальної роботи, надання соціальних послуг, організовує навчання з питань проведення соціальної роботи, надання соціальних послуг.
Центр підпорядкований Службі у справах дітей та сім’ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Центр створено розпорядженням Представника Президента України у м. Києві від 28.10.1992 року №1319 «Про створення міського Центру «Соціальна служба для молоді м. Києва». Перейменовано в «Київський міський центр cоціальних служб» відповідно до розпорядження КМДА №39 від 19.01.2021 року.
Положення та розпорядження щодо КМЦСС
Основними завданнями Центру є:
- методична допомога у проведенні соціальної роботи, надані соціальних послуг у м. Києві;
- організація навчання із соціальної роботи, надання соціальних послуг;
- організація інформування щодо сімейних цінностей, профілактики соціального сирітства, недопущення насильства, жорстокого поводження з дітьми в м. Києві;
- проведення навчальних заходів для надавачів соціальних послуг, спеціалістів районних у м. Києві державних адміністрацій, які здійснюють управління системою надання соціальних послуг сім’ям та дітям;
- надання інформаційних, консультативних, складних комплексних, інноваційних соціальних послуг.
| ПІБ | День та час прийому | Місце прийому |
|---|---|---|
| Колобова Ярослава Валеріївна директор | Щовівторка 15.00 − 18.00 | Довженка, 2 каб. 38 |
| Савченко Олена Миколаївна заступник директора | Щосереди 10.00-13.00 | Довженка, 2 каб. 34 |
| Пітатєлєва Тетяна Євгеніївна заступник директора | Щочетверга 15.00 − 18.00 | Довженка, 2 каб. 31 |
Контактний телефон для запису на прийом: (044) 458 27 67
Інформація Київського міського центру соціальних служб про результати проведеної внутрішньої оцінки якості надання соціальних послуг за 2020 рік
План КМЦ щодо методичного супроводу діяльності надавачів соціальних послуг у 2022 р.
Гортаючи сторінки історії Соціальної служби столиці
Створення першої служби. «Ми все створювали з нуля».
Київський міський центр соціальних служб виступив з ініціативою створення у Фейсбуці сторінки «Музей Соціальної служби м. Києва» з нагоди 30- річчя створення першого закладу, що був попередником сучасного міського центру. Ідейним натхненником музею став методист Київського міського центру соціальних служб, Заслужений працівник соціальної сфери України, Майстер соціальної роботи Леонід Крисов: «Це наша мала історія, яка іде поруч з історією нашої країни, нашого міста. Створенням Музею ми хочемо показати, що соціальна служба, це організація, яка має свій шлях та розвиток, на якому зустрічалися і перетиналися цікаві постаті».
Ми будемо поступово знайомити тут з найбільш знаковими історичними матеріалами, але на сторінці «Музею» буде представлений повний обсяг інформації. Старт сторінки відбудеться пізніше.
В рамках рубрики «Цікаві зустрічі» нещодавно ми спілкувалися із заступником генерального директора Центру «Соціальна служба для молоді м. Києва» Євгеном Володимировичем Бєлоножко, який стояв у витоків створення першої соціальної служби:
«Коли у 1992 році я був призначений заступником генерального директора у соціальну службу (це зараз звучить помпезно, насправді по суті я був хорошим менеджером, «старшиною у підрозділі») взагалі не було ніякого досвіду здійснення соціальної роботи. Ми орієнтувалися на молодь. Профспілки не працювали, «комсомольська» лінія вже не існувала. Ми все створювали з нуля. Робили ремонт (ми працювали тоді у приміщенні на вул. Б. Хмельницького, 44), набирали людей. У нас не було часу і можливості їздити і дізнаватися чужий досвід, нам треба було вже починати працювати. До нас прийшли люди, які до цього були співробітниками «Психологічного консультативного центру» та мали досвід консультування молодих пар перед вступом у шлюб. Фактично у нас став психологічний центр з функцією соціальної підтримки. Моїм завданням було підтримувати ініціативи співробітників. А працювали усі з натхненням, «з душею», підходили до роботи неформально.
Ми були командою однодумців, а міська влада нас підтримувала.
У нас було 2 основні форми роботи: консультування та тренінги. Щодо консультування, то у нас був постійний живий потік молодих людей. Ми підтримували їх у внутрішньому становленні, самосприйнятті. І робили це добре. Серед тренінгів найбільший соціальний ефект мав проект PRH, що був спрямований на розвиток особистості. Ця програма для мене-приклад того як психологія повинна використовуватися у соціальній роботі. Також ми багато працювали зі студентами – випускниками різних спеціальностей.
2 роки моєї роботи – це був своєрідний інкубаційний період Служби. Пізніше Олександр Кузьменко, який потім очолив Службу, зробив надважливе-організував зв’язок з районною ланкою, створив інформаційне поле, що потрібно було для розвитку і масштабування роботи; він інтегрував діяльність служби в загальноміські проекти.
Відповідаючи на питання, «що дала мені соціальна служба?», то розумію, що потім протягом всього професійного життя я втілював ідею необхідності поєднання роботи психолога з роботою соціального працівника для реальної і ефективної допомоги людям «в полі». Так під час «Майдану» ми працювали з людьми з ПТСР, допомагали з вирішенням їх побутових питань. Далі, у 2014 році цей підхід використовувався при нашій взаємодії з ветеранами. У колі моєї уваги були і є також питання допомоги психічнохворим людям. Якби я не працював у соціальній службі я б не усвідомлював цей необхідний партнерський зв’язок.
Згодом розуміючи потребу підготовки таких фахівців у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченками, де ми готували психологів фактично спираючись передусім на практику соціальних працівників.
Підсумовуючи, скажу, що вся мудрість у тому, щоб усвідомлювати власний шлях. Бачу перспективу роботи сучасної Соціальної служби м. Києва у організації підвищення кваліфікації співробітників формуючи знання, навички, а головне правильне відношення до отримувачів послуг, а також у колективі. Всі повинні бути в безперевному процесі професійного зросту та розвитку, щоб та оперативно та комплексно реагувати на час та потреби людей».Короткий код
